Школа миротворчості

З 19-21 лютого 2017 року в м. Києві працювала Всеукраїнська Дитяча Школа МИРотворчості, яка була організова Національним центром «Мала академія наук України» спільно з Молодіжною ініціативою «Серце в долоньках», Благодійною фундацією «Діти надії та любові». Метою роботи школи стало важливе завдання – забезпечити  нас, старшокласників, знаннями та навичками, необхідними для миротворчої роботи в своєму середовищі і побудови демократичного суспільства, починаючи з шкільного середовища.

Перший етап занять залишив по собі багато вражень. Ми, 16 учасників, повинні були виправдати покладену на нас місію, адже місце в роботі школи ми вибороли у чималій конкуренції – 10 учнів на одне місце. Ми були незнайомі  і зовсім різні. Було важко уявити, що ми зможемо подружитись і стати близькими один одному. Але завдяки тренінгам та нашим координаторам це сталося дуже швидко.

Наше перше навчання розпочалось одразу після обіду. В аудиторії для нас підготували стільці, ручки, записники та бейджики. Заняття тривали до 21.30. Та ніхто навіть не помітив, як промайнув час, не зважаючи на те, що всі були втомлені після дороги. Вже перший день перебування в  школі залишив по собі гарні враження.

Другий день розпочався о 8 годині. Ми прокинулись, одяглись та відправились на ранкову зарядку. Після цього нас чекав сніданок. Опісля розпочався тренінг. Все проходило в ігровій формі. Це було цікаво, невимушено, а головне кожен міг поділитися своїми думками.

Графік занять був дуже щільний та це не виснажувало мене, бо все, чим ми займались, мені дуже подобалось. Зайняття були спрямовані на те, щоб кожен з нас навчився легко знаходити спільну мову з однолітками, а також швидко міг виходити з конфліктних ситуацій без наслідків для себе та оточуючих. По завершенню занять нам    влаштували невеличкий сюрприз — перегляд фільму. Перегляд тривав до 23:40. Та для нас з дівчатами день не закінчився. Ми вирішили провести останню ніч за розмовами. Якраз ця ніч нас дуже зблизила.

Останній день розпочався так само, як і другий. Заняття тривали до обіду. По завершенню ми пообідали та почали збирати речі. Мені дуже не хотілось звідти їхати. Було важко  прощатися з друзями. Та заспокоювало те, що я ще сюди повернуся. Адже наступний етап роботи розпочнеться другого квітня. 

Я дуже рада, що потрапила до цієї школи. Багато чого я стала бачити і сприймати по-новому. Також дуже вдячна директору школи Бурлаці О.В., педагогу-організатору Шубалій Н.М., психологу школи Кривощоковій М.І., які доклали чималих  зусиль, щоб я змогла взяти участь у роботі Всеукраїнської Дитячої Школи МИРотворчості . З  нетерпіння буду чекати наступного етапу.

Войтова Ганна

учениця 10 класу МСШ №2